Оце так щастя!
Я навіть не мріяла
Й гадки не мала,
Що так несподівано
Щастя дістану...
Так, начебто, правильно,
Й добре, й спокійно
Проходили вранішні
Справи й вечірні...
Не довго ж я бавилась
Затишком й штилем,
Бо сумно й безрадісно
Без свіжого вітру!
Але несподіванки –
Ниточки вовни,
З яких в небі шита
Життів наших ковдра…
Та замість привітного
Свіжого вітру
Я бурю отримала
І, навіть, блискавку!
Та недарма ж все
на світі трапляється –
Бо після грому
Веселка з’являється! :)
Тепер я у серці
Маю веселку,
І вітерець віє
Свіжий, приємний…
Але перед тим,
Як чогось попрохати
Бурю та блискавку
Треба згадати!
Бо наймудріше
У світі й найкраще –
Це насолоджуватись
Тим, що маєш.
* * *